8 липня цього року завершується термін перебування на посаді урядового уповноваженого з захисту державної мови Тараса Креміня. Його кандидатури немає у списку претендентів на наступні 5 років. Але трьома владними інституціями подані кандидатури, які не мають досвіду правозахисної діяльності.

Вже чимало українських політиків, активістів висловили занепокоєння тим, що Офіс президента втручається у питання обрання мовного омбудсмена і називають це небезпечною тенденцією ‒ особливо у час війни.

Кандидатуру на посаду Уповноваженого з захисту державної мови подають Міністерство культури та стратегічних комунікацій, Міністер­ство юстиції і уповноважений з прав людини.

Саме уповноважена з прав людини Людмила Денісова п’ять років тому запропонувала на посаду мовного омбудсмена Тараса Креміня.

Цьогоріч у списку такі претенденти:

Ірина Коваль-Фучило, філолог, яка спеціалізується на фольклорі (подання Міністерства юстиції);

Павло Полянський, держчиновник, який працював у Міністерстві освіти і науки (подання Міністерства культури);

Олена Івановська, профе­сорка кафедри фольклористики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор філологічних наук (подання уповноваженого з прав людини).

Кандидат на посаду мовного омбудсмена має відповідати двом вимогам: наявність досвіду правозахисної діяльності або захисту державної мови і володіння англійською мовою.

Сам Кремінь заявляє, що готовий продовжити виконання обов’язків уповноваженого із захисту державної мови попри те, що його кандидатура офіційно не подана на повторний термін, повідомляв «Укрінформ».

Львів’янин Святослав Літинський, який відомий тим, що захищає майже 15 років українську мову, зокрема, у судах, був одним із претендентів на посаду мовного омбудсмена у 2020 році. Він звернувся із запитами до трьох структур, які подали своїх кандидатів цьогоріч, щоб надали йому відповідь, чи вони відповідають двом вимогам, згідно законодавства.

«Уповноважений з прав людини відповів, що не зобов’язаний надавати інформацію. У міністерствах відповіли, що така інформація потребує збору, даруйте, інформації серед значної кількості даних, тому швидкої відповіді не дадуть. А що там відповідати? Я просив відповідь на два питання. Кандидати може й мають добрі знання з української мови, але таке ставлення до подання претендентів, відсутність публічних конкурсів, інформації про них, зокрема, чи відповідають законодавчим вимогам, схиляє до думки, що це буде не обрання, а призначення», ‒ каже Літинський в інтерв’ю Радіо Свобода.

«А це просто на руку Росії, коли слабка людина не обирається, а призначається. Ми бачили ще з 2014 року, початку війни з Росією. Карта перших земель України, які були загарбані ворогом, на 90% збігалися з даними перепису, коли люди визначали їхньою рідною мовою російську. Ми бачимо чітко, що мовний кордон є дуже важливий, в тому числі для протистояння військовим загарбанням.

Як і тоді, так і тепер, така діяльність із захисту державної мови, з утвердження української мови, як державної, є важливою з погляду безпеки України. Оскільки ідентифікація людини, що вона є українцем, громадянином України – це існування самої держави, її безпека.

А цього разу немає конкуренції щодо обрання мовного омбудсмена. За моєю інсайдерською інформацією, Офіс президента вказав не подавати Креміня і це розпорядження прийшло в останній день подання», ‒ розповідає Святослав Літинський.

Наприкінці квітня понад 20 громадських організацій, серед яких Всеукраїнський рух «Єдині», Ініціатива «Бойкот російської попси», Громадська ініціатива «Голка», Громадський сектор Євромайдану, оприлюднили спільну заяву, в якій мовиться, що влада намагається послабити інституцію уповноваженого з захисту державної мови, а це неприйнятно, що посадові особи «кулуарно, потай від громадськості, подали до Кабміну кандидатури, придатність більшості з яких до виконання на належному рівні функцій Уповноваженого з захисту державної мови викликає серйозний сумнів».

У цьому спільному зверненні активісти нагадують, що завданням уповноваженого з захисту державної мови, відповідно до статті 49 «Закону про мову» є захист української мови як державної і захист права громадян України на отримання державною мовою інформації та послуг у сферах суспільного життя, визначених цим Законом, на всій території України та усунення перешкод і обмежень у користуванні державною мовою.

Громадські активісти у своєму звернення вимагають від президента і його офісу «не втручатися в процес призначення Уповноваженого із захисту державної мови, який є виключною компетенцією уряду.

Також там є заклик до кандидатів, які не відповідають визначеним законом кваліфікаційним вимогам – не бути інструментами реалізації сценарію послаблення важливої інституції і зняти свої кандидатури; очільників міністерств і відомств, які висунули згадані кандидатури – відкликати свої подання і внести натомість кандидатів, що мають значний досвід діяльності з захисту державної мови і будуть здатні, як сказано в законі, «здійснювати свою діяльність незалежно від інших державних органів та посадових осіб» та ефективно виконувати покладені на них обов’язки».

Однак активістів ніхто не почув із посадовців.

«Ті кандидати, яких подають, про яких стає відомо, не відповідають тим кваліфікаційним вимогам, які встановлені законом про українську мову. Вони не мають досвіду правозахисної діяльності. Бо це ж адміністративна посада, тому що часто порушуються права людей, які спілкуються українською мовою в Україні. Без правозахисного досвіду і без філологічної, юридичної освіти, очевидно, людина не дасть ради на такій посаді», ‒ говорить народний депутат України від «ЄС» Микола Княжицький.

Небезпек чимало

Якщо мовним омбудсменом буде людина недосвідчена, без чіткої позиції щодо державної мови, то існує кілька небезпек. За словами Миколи Княжицького, це, по суті, м’яч у бік Росії.

«Бо прямою вимогою Росії до України є так звана, як вони кажуть, денацифікація, яка за їхньої точкою зору полягає в скасуванні Закону про мову і в дозволі діяльності Російської православної церкви. По-друге, в Україні відбиватимуться вибори і, очевидно, Росія підтримуватиме проросійські політичні сили. І будуть кандидати, які будуть розраховувати на цей електорат і будуть зацікавлені в тому, щоб якомога менше людей говорили українською мовою, щоб русифікація продовжувалася. Це не менша небезпека, коли буде продовжуватися русифікація, підтримувана таємно або відкрито РФ або антиукраїнськими силами, а Українська держава не матиме ефективного органу, який міг би цьому запобігти. Таким чином, вони будуть намагатися впливати на результати майбутніх виборів. Має бути виконаний закон, що мовний омбудсмен – це має бути людина з досвідом правозахисної діяльності», ‒ наголошує парламентар.

На початку повномасштабної війни Росії проти України багато російськомовних громадян України перейшли на українську мову. Відмовились від російської, як мови ворога, чимало людей навіть у побуті. Однак така принциповість і позитивна динаміка сьогодні спадає. І вже більше російської мови можна почути не лише на вулицях Києва, але й Львова.

Проблеми з дотриманням мовного законодавства існують загалом в усій Україні. Але найбільше їх у Києві, Одесі, Харкові та Дніпрі, згідно з останніми даними Уповноваженого з захисту державної мови. І з тих міст не бракує мовних конфліктів у громадських містах.

Лідером щодо російськомовності є Київ. Досить часто трапляються випадки, коли молодь в публічних місцях слухає російські пісні, не кажучи про російськомовний контент у соцмережах, який домінує.

В українських школах 345 учнів навчаються російською мовою, 109 школярів вивчають її як другу іноземну. При тому, що сьогодні 78% громадян України вважають українську мову рідною. Для порівняння, ця цифра в 2006 році була лише 52%. Це вже дані опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології. 58% українців виступають проти вивчення російської мови в школах.

Найбільше прихильників російської – у південних регіонах і серед російськомовних. Водночас в Україні продовжує збільшуватися кількість людей, які вважають, що російську мову взагалі не варто вивчати в українських школах. У 2023 році їх було 52%, нині – 58%. Проти вивчення російської виступає кожен четвертий російськомовний респондент.

Військовослужбовець Антон Петрівський відстежує мовну політику в Україні і реагує на кожне порушення мовного закону.

«Ось, наприклад, зараз лежить у шуфляді законопроєкт про україномовне середовище в освітній сфері, яким передбачено, що діти навіть на перервах мали б розмовляти українською мовою. Цей законопроєкт мав би лобіюватися і бути ухваленим. Але цього немає. А тоді б на законодавчому рівні врегулювали використання державної мови в освітньому середовищі. Мовний омбусмен, міністри освіти та культури повинні виробити один рецепт, як через школу змінювати світогляд школярів, тобто молоді, їхнє ставлення до української мови в кращий бік, а до російської ‒ у гірший. Школа – це поки що єдиний комунікаційний майданчик, через який держава має всі можливості впливати на свідомість школяра. Через школу вона повинна здійснювати просвітницьку діяльність серед школярів», ‒ зазначає військовослужбовець Антон Петрівський.

Зрештою, можна побачити, як Росія діє на тимчасово окупованих українських територіях (ТОТ), коли одразу йде засилля російської мови, ідеології, починаючи зі шкіл. Як відзначають правозахисні організації, зокрема Human Rights Watch, російська окупаційна влада вимагає, щоб діти на ТОТ обов’язково відвідували російські школи, інакше їхніх батьків позбавлятимуть батьківських прав. Ідеологічне виховання дітей на ТОТ має на меті включення їх до російського імперського проєкту і залучення нового людського ресурсу до російської армії. Дітей залучають до численних культурно-спортивних заходів із мілітарізованим скеруванням. Російська окупаційна влада змінює етнічних склад населення на ТОТ.

Посада мовного омбудсмена є дуже важлива. І не обмежується лише звітами про кількість порушень чи мовну ситуацію. Передусім, наголошують співрозмовники, це менеджер процесів лобіювання та інформаційної політики щодо важливості різних законодавчих ініціатив, які б посилили державну мову. Українська мова сьогодні для України є національною безпекою. Адже неодноразово, як і президент Росії, так і його команда, заявляли, що вони прийшли в Україну «визволяти російськомовне населення».

«Щоб у них не було підстав таке говорити, російськомовне населення має почати розмовляти українською мовою. І це питання дуже важливе і в компетенції мовного омбудсмена. Мовний омбудсмен мав би вказувати на тих людей, які заважають продовженню українізації в Україні. Зокрема, це окремі народні депутати, блогери і їхні імена мають бути названі. Мовний омбудсмен мав би публічно про таких людей говорити, персонально, що ці люди заважають жити українській мові, заважають утвердитися українські мові, що такі люди є захисниками «русского мира». У часі війни мовний омбудсмен – це більше ніж державна посада, це інструмент української інформаційної великої політики, в якій українська мова має отримати статус домінуючої у всіх сферах», ‒ наголошує Антон Петрівський.

Тому так важливо, щоб на цій посаді була компетентна і досвідчена у правозахисних питаннях людина. Адже мовне питання після війни в Україні надалі використовуватиметься під час виборів, цю проблему нагнітатиме Росія через проросійські сили в Україні.