Утопія як мрія про Схід. Саме так пояснюють назву організатори виставки «Uтопія: трансформації українського Сходу», що проходить в арт-платформі «Ізоляція». Сама виставка стала завершенням піврічного мультидисциплінарного дослідження східного регіону.
Костянтинівка, Бахмут, Покровськ, Добробілля, Лисичанськ Сєвєродонецьк – це ті міста, які дослідила команда «Утопії», створивши разом із місцевими жителями громадські простори у східних містах. Під час проекту команда організаторів змогла трохи вивчити культуру і урбаністику Донбасу, а також закохатися в український схід, розповідає комунікатор виставки Олена Масон.
Олена Масон
Наша мрія про схід трохи утопічнаОлена Масон
«Наша мрія про схід трохи утопічна. Нам багато хто може закинути, що все це буде зруйновано. Воно вже частково десь руйнується. Але утопія тут виконана, наче наша мрія про те, як би ідеально воно могло статися. В ідеалі, простори, які були побудовані, використовуються. В ідеалі – роботи, які зробили художники, цінуються, про них дбають, а не знищують. І всі ті контакти, і дружби, що надихали нас і місцеву спільноту, дали якийсь поштовх для того, щоб продовжувався проект. Ми назвали його «Утопія», і це трошки двостороння річ, щоб нам не закидали, що це утопічно, ми самі про це сказали», – зазначає Олена.
Виставка – це фінал дослідження. Перед цим команда організаторів встигла створити публічні простори в шести містах Донеччини і Луганщини. Не завжди місцеві жителі адекватно реагували на будівництво, розповідає архітектор Костянтин Кучабський.
Костянтин Кучабський
Люди казали, що то простір для наркоманів, і там будуть випиватиКостянтин Кучабський
«Люди, які не були задіяні до реалізації, але приходили на події, їм то все подобалося. Бо було зроблено за них і для них. Найбільш негативні відгуки пов’язані з тим, що люди казали, що то простір для наркоманів, і там будуть випивати», – каже Костянтин Кучабський.
Тому учасники проекту виробили для себе жарт, яким відповідали на невдоволені запитання: мовляв, що тут відбувається? – «Будуємо простір для наркоманів».
Але утопія – це не тільки практичне втілення громадських просторів, це ще й асоціації митців з кожним містом, розповідає куратор виставки Олександр Михед.
Олександр Михед
«Міфологема є невід’ємною частиною всього проекту. Найцікавіші моменти відбувалися, коли ми взаємодіяли разом. Міфологема була інтегрована в простір, який будували наші архітектори. З одного боку, це було дослідження пам’яті і дослідження того, чим є це місто з точки зору ідентичності. В багатьох випадках це переосмислення радянського минулого, але при цьому відбувається програмування того, що хотілося б зробити в наступні епохи».
Ця межа дуже тонка, за нею руйнується мирОлександр Михед
Таке переосмислення, за словами Олександра Михеда, відбулося в Костянтинівці, де відчувається крихка межа миру.
«Це місто називали Склоградом. Ми говорили про крихкість скла як матеріалу, який, як і мир, залежить від кожного. Ця межа дуже тонка, за нею руйнується мир», – розповідає Олександр Михед.
Результати побудованих просторів можна побачити на фото і в окулярах віртуальної реальності. А от асоціації митців можна побачити на власні очі в «Ізоляції». Це і затиснутий у лещатах Бахмут, що символізує скутість маленького міста, в якому вирують емоції. Це й інсталяція шрифтом Брайля, де написано: «Байдужість – це злочин», присвячена Сєвєродонецьку, де шрифт заповнений сєвєродонецькою землею.
Олена Масон, Олександр Михед та Костянтин Кучабський
Побачити «Утопію» бажаючи можуть до 11 березня в креативному просторі Izone на платформі «Ізоляція».
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ: