Поразка для Путіна чи загроза для допомоги Україні: чого очікувати від переговорів у Туреччині

Шлях до переговорів між Україною та Росією, що можливо відбудуться 15 травня, був коротким. 7 травня віце-президент США Джей Ді Венс заявив, що прямі переговори між Росією та Україною є пріоритетом. 10 травня європейські лідери приєдналися до президента України Володимира Зеленського, закликавши до 30-денного припинення вогню, що має початися з 12 травня. Вони ж попередили, що Росія зіштовхнеться з додатковими санкціями, якщо не погодиться на перемир'я.

У заяві, опублікованій у ніч на 11 травня, президент Росії Володимир Путін спробував змінити ситуацію, коли закликав до прямих переговорів у Стамбулі 15 травня. Він заявив, що припинення вогню можна досягнути лише в результаті переговорів. Це перевело м'яч на бік України, але Зеленський одразу заявив, що прибуде в Туреччину 15 травня. Він закликав Путіна з'явитися на особисту зустріч, їхню першу за понад п'ять років.

Час збігає, а деталей мало. Радіо Свобода розглядає ключові питання: хто візьме участь, чого можна досягти та кого звинувачуватимуть, якщо переговори не дадуть результату?

Хто візьме участь?

Володимир Зеленський – єдиний лідер, який наразі зобов'язався бути в Туреччині 15 травня. Його заява стала викликом для Путіна, який часто стверджував, що Зеленський є нелегітимним, оскільки його п'ятирічний президентський термін мав закінчитися приблизно рік тому.

Це провокаційне твердження ігнорує той факт, що Україна перебуває у воєнному стані з лютого 2022 року, коли Путін наказав розпочати повномасштабну війну і російська армія вчинила вторгнення по всій довжині російсько-українського кордону. У таких умовах, згідно законодаства України, вибори не можуть бути проведені.

Тож цю гіпотетичну зустріч із Зеленським можна розглядати як визнання Путіним його легітимності. А це підриває один із головних хибних наративів Кремля про Україну: начебто її нинішнє керівництво є частиною підтриманого Заходом перевороту проти дружнього до Москви уряду в 2014 році.

Президент Росії Володимир Путін робить заяву для ЗМІ в Кремлі в Москві, Росія, 11 травня 2025 року

Також участь у переговорах підкреслила б нездатність Путіна досягти однієї з головних цілей вторгнення 2022 року, а саме усунення Зеленського та створення уряду, керованого Росією.

«Якщо Путін з'явиться у Стамбулі, це вже буде поразкою для нього», – каже політичний оглядач Олександр Фрідман телеканалу «Настоящее время» (створеному Радіо Свобода з участю Голосу Америки).

«Початок переговорів із Зеленським сигналізуватиме про його поразку, – додає експерт. – Особливо якщо він прибуде під тиском на зустріч, яку явно ніколи не планував відвідувати»

З іншого боку, відмова від зустрічі із Зеленським може створити передумови для тверджень, начебто Путін боїться цієї розмови. Про це не раз заявляв український президент. Він також казав, що зустрінеться лише з Путіним.

Тиск на Путіна посилюється перспективою поїздки Трампа до Туреччини.

«Я думав про те, щоб полетіти туди. Не знаю, де буду в четвер, – сказав президент США 12 травня перед від'їздом у чотириденну поїздку на Близький Схід. – Думаю, така можливість існує, якщо я вважатиму, що щось може статися»

Президент США Дональд Трамп та принц Саудівської Аравії Мухаммад бін Салман під час зустрічі в Королівському палаці в Ер-Ріяді. Саудівська Аравія, 13 травня 2025 року

Чого можна досягти?

Незалежно від того, приїде Путін чи ні, аналітики стверджують, що Росія навряд чи піде на поступки або поступиться своїми позиціями.

Путін натякнув на це, коли запросив російських журналістів до Кремля на свою вечірню заяву, в якій закликав до прямих переговорів у Стамбулі 15 травня. Він окреслив майбутні переговори як відновлення тих, які частково відбулися в Стамбулі у 2022 році. Тоді Росія, з-поміж іншого, прагнула гарантій постійного нейтралітету від Києва та суворих обмежень військових сил і можливостей України.

Росія «не погодиться на 30-денне припинення вогню» та «спробує закріпити старі стамбульські рамки угоди, щоб домовитися про жорсткі обмеження українського суверенітету та співпраці у сфері безпеки із Заходом. Україна відмовиться», – написав російський зовнішньополітичний аналітик Володимир Фролов у соцмережі X.

Курт Волкер, спеціальний представник США з питань України в 2017-2019 роках

Понад те, після переговорів у 2022 році Росія посилила свої вимоги до України.

РФ неодноразово заявляла, що для того, щоб будь-яка мирна угода працювала, Київ і Захід повинні визнати російський контроль над чотирма українськими регіонами, які Путін безпідставно оголосив у вересні 2022 року частиною Росії.

Йдеться про Донецьку, Луганську, Запорізьку та Херсонську області, включно з великими територіями, які залишаються під контролем України.

Заклик Путіна до прямих переговорів означає, що він «бачить можливість залучити Україну до процесу «Стамбул-2», який дуже нагадує переговори березня-квітня 2022 року, для досягнення тих самих цілей – тепер включно з нещодавно анексованими територіями», – написала у соцмережі X Тетяна Станова, старша наукова співробітниця Берлінського центру Карнегі з вивчення Росії та Євразії.

Перед переговорами у Стамбулі президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган звернувся до делегацій України і Росії. Стамбул, 29 березня 2022 року

«Реальність така, що ні Москва, ні Київ не готові погодитися на міцний мир, оскільки їхні позиції є принципово непримиренними», – написала Станова. Також вона додала, що «американська ініціатива щодо посередництва в угоді приречена на провал – принаймні на цьому етапі»

Курт Волкер, колишній посол США в НАТО, який був спеціальним представником Трампа з переговорів щодо України у 2017-2019 роках, також припустив, що швидкий прорив малоймовірний.

«Це буде тривалий процес. Путін, здається, все ще вважає, що може досягти своїх максималістських вимог», – вважає Волкер, чільний науковий співробітник вашингтонського Центру аналізу європейської політики.

Лідери Франції, Німеччинни, Польщі, Великої Британії та України у Києві. Україна, 10 травня 2025 року

Хто винен (якщо переговори проваляться)?

Відколи Трамп чинить спроби завершити найбільшу війну в Європі з 1945 року (за його давнішими словами, цього можна досягти за день-два), Росія та Україна активізували свої зусилля, щоб зобразити себе як конструктивного співрозмовника, а противника – як перешкоду на шляху до миру.

Ймовірно, ці зусилля подвояться, якщо переговори цього тижня (якщо вони все ж відбудуться) не принесуть прогресу.

Раніше Трамп, здавалося, переважно розглядав Україну як непокірного співрозмовника. Це його бачення досягло апогею під час суперечки в Овальному кабінеті Білого дому, коли Зеленський відвідав Білий дім 28 лютого.

То тепер, адміністрація Трампа все частіше висловлює розчарування Росією. 28 квітня Трамп заявив, що хоче, щоб Путін «перестав стріляти, сів і підписав угоду», а Венс 7 травня заявив, що Росія «занадто багато вимагає».

Президент України Володимир Зеленський (ліворуч) і президент США Дональд Трамп під час зустрічі в Овальному кабінеті Білого дому. Вашингтон, 28 лютого 2025 року

11 травня, закликаючи Україну «негайно» погодитися на пропозицію Путіна щодо прямих переговорів у Стамбулі, Трамп додав:

«Принаймні, вони зможуть визначити, чи можлива угода. А якщо ні, європейські лідери та США знатимуть, на якому етапі справи, і зможуть діяти відповідно!»

Це натяк: якщо переговори будуть невдалими, і Сполучені Штати заявлять, що одна сторона несе особливу провину, то наслідки можуть бути серйозними – або з точки зору майбутньої допомоги Україні або санкцій проти Росії, яка, здається, прагне покращити свої зв'язки зі США.

Тим не менш, як вважає Станова, за відсутності внутрішніх потрясінь у Росії або прориву України на полі бою (що на даний момент малоймовірно), зовнішній тиск на Москву, тобто посилення санкцій, не змінить позиції Путіна.

Станова пише:

«Його метою залишається перетворити Україну на «дружню» державу, і доки він залишається при владі, то продовжуватиме або воювати, або змушувати до капітуляції»