«Або ти підписуєш всі папірці на співпрацю, або ти «зник».
«Все місто було в смороді паленого м’яса, палених кісток. Із усіма, хто не погоджувався, розмова була коротка».
«Нас відпустили, тому що чоловік уже був мертвим».
Дістали тіло з Дніпра з гирею на ногах – це одна з перших історій, яка приголомшила Україну й налякала тих, хто опинився в окупації на початку повномасштабного вторгнення Росії.
Це було тіло Віталія Лапчука – херсонця, підполковника поліції та колишнього військового, який із перших днів повномасштабного вторгнення Росії в Україну долучився до лав місцевої територіальної оборони. Чоловік продовжував підпільний опір навіть після того, як армія РФ окупувала Херсон. Його викрали, катували, а потім втопили у річці Дніпрі.
Дружина українця змогла виїхати з Херсону, тому, коли дізналась про ці жахливі подробиці вбивства чоловіка, не мала змоги поховати його – тіло залишалось в окупації. Жінка обережно ділилась із журналістами тим, що відбувалось на захоплених територіях.
Через майже три роки Альона Лапчук в інтервʼю проєкту Радіо Свобода «Новини Приазовʼя» розповідає про те, як чоловік намагався підірвати Антонівський міст, що відбувалось у Херсоні після його окупації і як там переслідували українців у 2022 році.
27 березня 2022 року окупанти затримали Віталія Лапчука, жорстоко побили та приїхали до нього додому. Після обшуків забрали його дружину та сина, яких також допитували. Побиття тероборонівця продовжилися у херсонському управлінні поліції. Дружину і сина відпустили, жінка ще понад два місяці намагалася знайти місце, де російські військові могли утримувати Віталія, сподіваючись, що він живий і його обміняють.
«Тіла закидали шинами та палили»
Про смерть чоловіка Альона Лапчук дізналась на початку червня 2022 року. Їй повідомили, що у Херсоні в річці знайшли тіло чоловіка з ознаками катувань – проламаним черепом і гирею на ногах. За описом жінка впізнала свого чоловіка.
Дякую, що вона зберегла тіло, що його поховали біля мого батька, біля мого брата
– Я спілкувалася з патологоанатомом. Вона мені все розповідала, як і що. Ще 22 травня [чоловіка] знайшли у річці. Вона мені пояснила, що не все може розповісти й не все може написати, бо вона в окупації, у неї два сини. Я її розумію і дякую. Дякую, що вона зберегла тіло, що його поховали біля мого батька, біля мого брата. Адже дуже багато людей не знайшли поховання тіл своїх рідних.
За її словами, на початку окупації багатьох херсонців, які не погоджувались співпрацювати, вбивали.
– Дуже багато людей, які не знають, куди поділися тіла. Знають, що були арештовані. Мої родичі розповідали, що тіла палили, просто на звалищах закидали шинами й палили. Все місто смерділо паленими м’ясом та кістками. З усіма, хто не погоджувався, там розмова була коротка. Або ти підписуєш всі папірці на співпрацю і розповідаєш те, що їм потрібно, або ти зник.
Це не перші свідчення жителів Херсонщини про подібні дії російських окупантів. Херсонці, зокрема, свідчили про те, що таким чином позбувалися тіл і загиблих російських солдатів. Незалежного підтвердження слів місцевих жителів немає. Представники української влади та правоохоронці не коментують такі свідчення.
Допомога ЗСУ
Альона Лапчук каже, що її чоловік вірив, що Херсон можна втримати. Він повернувся з Києва до Херсону 24 лютого. На світанку одразу поїхав на Антонівський міст. Після всього, що він там побачив, чоловік вирішив, що не може стояти осторонь. Жінка каже, що на фото, які він надіслав їй з місця обстрілу, було багато загиблих, в тому числі дітей, які намагалися виїхати з Лівобережжя.
Тіло українського військового на Антонівському мосту. Херсон, 25 лютого 2022 року
Віталій Лапчук мав військову освіту та досвід, що стало в пригоді під час окупації. За словами дружини, він разом з побратимами передавав українській розвідці координати руху російських колон.
Хлопці скидали йому дані, а він передавав телефоном
– Товариш з училища звів його з розвідкою. Я не розуміла тоді, що це дуже небезпечно. Хлопці скидали йому дані, а він передавав телефоном.
Чоловік вірив, що логістика – головна слабкість окупантів, каже Альона. Тому разом з іншими тероборонівцями намагався підірвати Антонівський міст, але конструкція виявилась надзвичайно міцною.
Лапчук продовжував передавати інформацію українським військовим, підтримував контакт із людьми на лівому березі. Після затримання херсонця окупанти звинуватили його в організації руху опору.
«Рахуйте до ста – і можете йти додому»
Альона Лапчук каже, що досі достеменно не знає всіх обставин затримання окупантами її чоловіка. Після нетипового телефонного мовчання, він з’явився вдома з закривавленим обличчям і в супроводі російських силовиків, пригадує жінка. Після обшуку в будинку родину Лапчуків відвезли до херсонського управління поліції, де через стіну Альона чула, як катували її чоловіка.
Ми для них – «бандерівці», бо ми не так розмовляємо російською мовою
– Син мені каже: «Ти не могла чути». А я чула. Все чула. Один каже: «Дай мені гумову дубинку. Мовчить? Відпрацюй по ньому». Я як це почула – у мене почалась істерика. Я не могла мовчати. Я зрозуміла, що він не виживе. Він мовчатиме, але його заб’ють. Чотири бойовики з палицями – це був кінець.
Жінку з сином згодом відпустили. Але перед тим зняли відбитки пальців, сфотографували та взяли зразки ДНК.
– Ми для них – «бандерівці», бо ми не так розмовляємо російською мовою. У нас м’які слова, ми «гекаєм, гакаєм, шокаєм». До нас вони ставляться як до другого сорту людей.
Альону Лапчук із сином окупанти відпустили 28 березня 2022 року. Жінка вважає, що це стало можливим лише тому, що її чоловік на той час вже був мертвим.
– Я так вважаю, що нас відпустили тільки тому, що його вбили. Прямо тоді. Бо коли ми ще були там (у поліцейському відділку – ред.), вони [окупанти] забігли – четверо. «Цей скаже», – крикнули [до сина]. І я одразу подумала: «Якщо цей скаже, значить, той уже не скаже».
Якби він був живий, нас тримали б, щоб маніпулювати. Нас вивезли – під той самий міст, де знайшли нашого сусіда з кулею в голові. Сказали: «Рахуйте до ста – і можете йти додому».
«Причина смерті – невідома»
Через небезпеку Альона з сином вирішили не залишатися в будинку. Тіло Віталія знайшли 22 травня – майже через два місяці після затримання окупантами. Його виявили в річковому порту – з гирею, прив’язаною до ніг.
Якщо в кістці буде планктон – значить, втопили живцем
– Я прочитала про це в телеграм-каналі журналіста Костянтина Риженка. Хтось пірнав, побачив куртку, тіло. Це – фарватер, глибина – 8–10 метрів. Я не вірю, що хтось просто пірнав у травні. Але тіло дістали. Фото мені не показували – тільки сину. Він сказав, що «помилитися неможливо».
Я, мабуть, остання, хто його бачив. Патологоанатомка написала: «Причина смерті – невідома». Після ексгумації сказали, що візьмуть кістку перевірити, чи був чоловік живий, коли його втопили. Якщо в кістці буде планктон – значить, втопили живцем. Я сказала, щоб мені цього не казали. Це шок.
Огляд тіла після ексгумації проводили в Миколаєві. Але жінка більше не ставила запитань.
– Я нічого не питала. Є лише довідка з окупації. Там написано, що він загинув 20 квітня. А де він був з 27 березня – не сказали. Лікарка мені сказала: «Ну, треба було ж якусь дату написати. Я так і написала». Вона була в окупації. Що тут скажеш?
- Українські військові деокупували правобережну частину Херсонської області впродовж літа-осені 2022 року. Обласний центр був звільнений 11 листопада 2022 року. Майже одразу після цього російські війська розпочали артилерійські обстріли Херсону та підконтрольних українському уряду районів області.
- Москва від початку повномасштабного вторгнення заперечує цілеспрямовану атаку на цивільних, попри наявність свідчень і доказів цього.
Форум