На початку 2024 року окупаційні адміністрації Росії на Донбасі заявляли про «масштабну реформу» вугільної галузі: російські інвестори нібито планували взятись за розвиток 15 шахт. Тепер «Імпекс-Дон» та «Донське вугілля», які орендували шахти на Донеччині та Луганщині, повертають назад одразу 9 копалень – виявилося, для них це нерентабельно.
Публічно ані компанії, ані адміністрації РФ відмову не коментують. Але, за даними російських ЗМІ, Міненерго Росії вже вирішило: більшість шахт – піде під ліквідацію.
Чому російські інвестори масово йдуть із шахт, які планували «відроджувати»? Що чекає гірників частини українського Донбасу, яку окупувала Росія? Розбиралися Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода).
2024 року російські ЗМІ рясніли заголовками про «відродження вугільної промисловості» на окупованих територіях Донеччини й Луганщини. Це подавалося як успішний бізнес-задум: шахти, які Росія за роки окупації вже довела до занепаду, здають в оренду російським інвесторам, а ті допомагають їх відродити.
Російська пропаганда розповідала про нібито гарні результати: мовляв, інвестори на підприємства «зайшли потихеньку» і почали їх розвивати, попри нестачу людей і обладнання. Компанія «Донське вугілля» взяла в оренду 10 шахт в Луганській області, а «Імпекс-Дон» – 4 у Донецькій.
Втім, під приводом «реорганізації галузі» відбувалося масове закриття шахт. За різними даними, загалом під контролем РФ на захоплених територіях Донеччини і Луганщини від 70 до 114 копалень. Окупаційні адміністрації планували залишити 15 (детальніше про це Донбас Реалії розповідали тут). Зараз ця цифра може ще зменшитись: 9 шахт російські бізнесмени вже повернули назад окупаційним адміністраціям у Донецькій і Луганській областях, повідомляє російське видання РБК із посиланням на джерела. Це питання обговорювалося на рівні російського Міненерго.
Публічно жодна з компаній про це не комунікувала – інформація просочується через ЗМІ та соцмережі, де шахтарі й місцеві жителі скаржаться на ситуацію.
Чому «вугільна реформа від РФ» не відбулася?
Якщо раніше представники російських компаній та окупаційних адміністрацій у інтерв'ю говорили про прибутки від донбаського вугілля, то тепер скаржаться на низькі світові ціни та дороге техобслуговування – такий висновок можна зробити з матеріалу РБК. Медіа посилається на стенограму засідання російського Міненерго, яке має у своєму розпорядженні.
Українське видання Kyiv Independent, яке розслідувало, як Росія продає вугілля з окупованих територій України на світовий ринок, запитало про причини закриття двох шахт «Імпекс-Дон» в колишньої топменеджерки компанії Юлії Максимової. Вона відповіла так: «Були поважні технічні причини».
Під час «оренди» шахти вичавили й добили, кажуть у Центрі національного спротиву: «Пояснення – ціни на вугілля, витрати. Правда – розграбована промисловість, токсичні відходи і нуль перспектив. Це – схема, відпрацьована ще в Криму: розікрасти, закрити, знищити все, що залишилося після України».
Як з'ясувало російське видання «Важные истории», родина колишнього президента України Віктора Януковича виступає бізнес-партнером фірми «Імпекс-Дон», частина видобутого на окупованій частині Донеччини вугілля постачається компанії «Енергоресурс», пов’язаній із його сином Януковича Олександром.
А «Донське вугілля» зареєстроване на Олександра Маслюка, якого називають близьким другом лідера тепер забороненої в Україні з березня 2022 року політичної партії ОПЗЖ Юрія Бойка та колишнього заступника міністра економічного розвитку РФ Сергія Назарова.
Про зв'язок підозрюваного у держзраді колишнього голови політради ОПЗЖ Віктора Медведчука з «Донським вугіллям» посилаючись на джерела в спецслужбах писали українські ЗМІ після заборони телеканалів «112», ZIK і NewsOne у лютому 2021 року – їхню діяльність нібито фінансували з коштів, виручених із продажу вугілля з окупованого Донбасу.
Російський фахівець у сфері протидії корупції Ілля Шуманов в коментарі проєкту російської служби Радіо Свобода Кавказ.Реалії зазначає, що участь Януковича і Медведчука робить проєкти токсичними. Крім того, бізнес на окупованих територіях України вразливий з юридичної точки зору і його доля дуже залежать від особистих неформальних домовленостей між представниками компаній і російською владою.
«Це проєкти з високим ризиком втрат і низькою ймовірністю отримання права власності в довгостроковій перспективі», – підсумовує він.
Крім того, додає Шуманов, ціна на вугілля на світових ринках значно впала, що зробило ці проєкти менш вигідними. Під час обговорення з лідером РФ Володимиром Путіним інвестугоди стосовно шахт на окупованому Донбасі вона сягала 300 доларів за тонну, під час підписання перших угод вартість впала приблизно до 170 доларів, а зараз становить лише близько 95 доларів.
Росії просто непотрібне вугілля з Донбасу
Останніми роками російські компанії видобувають вугілля переважно в азійській частині РФ – вугільні басейни в європейській частині давно вичерпали свої ресурси. На території Ростовської області залишилося буквально кілька приватних копалень. Схожим шляхом – масовим закриттям копалень – Кремль веде і окупований Донбас, зазначав раніше в розмові з Донбас Реалії журналіст із Донецька Денис Казанський.
Ще до 2014 року більшість українських шахт була збитковою. Держава щорічно виділяла субсидії, щоб підтримувати їхню роботу – хоча російська пропаганда, навпаки, твердила, що «Донбас годує Україну». Та й загалом у світі відбувається поступовий перехід до більш чистих джерел енергії, хоча через енергетичну кризу споживання вугілля у деяких країнах, навпаки, зростає. Існують прогнози, що високий рівень споживання цього виду палива триматиметься протягом багатьох років. Приміром, Китай використовує його на 30% більше, ніж увесь світ.
«Металургійні підприємства впродовж останнього десятиліття модернізувалися, вони переходили з вугілля на природний газ і на інші джерела енергії, з'явилася «зелена» металургія, – розповідає Донбас Реалії експерт з енергетики Геннадій Рябцев. – Крім того, низка українських потужностей була зруйнована після 2022 року, зокрема, повністю знищено маріупольські підприємства. Тому вугілля, яке видобувається в Україні, та можливостей, які є в інших державах, цілком достатньо для задоволення внутрішніх потреб».
Тим часом представники підконтрольних РФ адміністрацій на окупованих територіях Донецької і Луганської областей відкрито заявляють, що ввозити вугілля з Кузбасу (Кузнецького вугільного басейну в Кемеровській та Новосибірській областях Росії) вигідніше, ніж добувати його на Донеччині. А у російських ділових колах визнають: підтримка вугільного видобутку на захоплених територіях України занадто дорога, ціни на вугілля – низькі, а технічне обслуговування потребує значних витрат.
В Україні шахтар працює 6 годин. В окупації –12
Поки в прокремлівських ЗМІ з’являються матеріали про «розвиток галузі», у соцмережах місцеві відкрито пишуть про багатомісячні затримки зарплат, виснажливі зміни по 12 годин (в Україні робоча зміна шахтаря триває 6 годин), штрафи і дефіцит робочої сили.
Частина працівників пішла на війну: лише з шахти «Комсомолець Донбасу», за словами ватажка угруповання «ДНР» Дениса Пушиліна, мобілізовано понад 1,5 тисячі співробітників.
Водночас в інтерв’ю російським ЗМІ він каже, буцімто зберігається перспектива, що підприємство розвиватиметься, і співробітникам буде куди повернутися «після перемоги у «СВО» (російська офіційна назва повномасштабного вторгнення в Україну – ред.).
«Офіційна» картина ж геть інша. Російська пропаганда повідомляє про запуск нових очисних комбайнів, імпортозаміщення в гірничому обладнанні та амбітні плани зростання видобутку. Проте, місцеві в соцмережах говорять про інше: шахти спорожніли, працюють жінки та пенсіонери, а лави заряджають (готують вибухівку для підриву вугілля в шахті перед видобутком) по пів року.
Зарплати продовжують затримувати – це регулярна проблема на вугільних підприємствах після російської окупації. До того ж їх виплачують частинами – наприклад, 39,5% за минулий місяць. Ось як на це реагують працівники:
«Новини Донбасу» повідомляють, що всі шахти «Імпекс-Дон» у російських реєстрах показують збитки. Зокрема, у «Комсомольця Донбасу» виручка впала на 32% порівняно з 2023 роком. У «Торез-Антрацит» – на 15%. Натомість самі компанії демонструють зростання прибутків, що може свідчити про непрозору внутрішню економіку або перекладання фінансового тягаря на працівників і місцеві бюджети.
Тим часом вугілля, яке вдається добути, незаконно експортують з окупованих територій через російські компанії. Розслідування Kyiv Independent встановило, що вугілля з Донбасу експортується через Росію або з окупованого Маріуполя з фальсифікованими документами – зокрема, через компанію Green Rabbit з Гонконгу, яку пов’язують із близьким оточенням Путіна. Кінцеві покупці – Туреччина, Китай, Індія, Іран та інші країни.
Щоб уникнути відстеження і санкцій, використовуються різні методи. Зокрема, маршрут пролягає через кілька портів, щоб розпорошити сліди товару та створити додаткові перепони для відстеження походження вантажу. Операції з вкраденим вугіллям часто маскуються під російським експортним товаром.
Закрити шахту вартує мільйони. Чи буде Росія за це платити?
На шахти, від оренди яких відмовились «Імпекс-Дон» та «Донське вугілля» чекає, ймовірно, ліквідація або консервація. Окупаційні «міністерства» разом із компаніями мають підготувати техніко-економічні обґрунтування про доцільність утримання шахт. Їх передадуть у «держуправління з питань реорганізації та ліквідації нерентабельних шахт та розрізів». Такі плани, за повідомленнями РБК, обговорювали на засіданні російського Міненерго.
Тобто це початок згортання «масштабної реформи», попри всі публічні заяви про «індустріальне майбутнє Донбасу».
Водночас триває дискусія: хто має платити за закриття шахт, адже це технічно складний і дороговартісний процес. Приміром, у 2020 році тодішній міністр енергетики та захисту довкілля України Олексій Оржель, оцінюючи видатки держави на закриття збиткових вугільних підприємств, називав такі цифри: «Закриття однієї шахти і переведення її в екологічно безпечний об’єкт коштує від 200 до 500 мільйонів гривень. Додаємо соціальний пакет, який треба буде надати шахтарям. За нашою оцінкою, загалом реформа (в Україні – ред.) стане в 14-15 мільярдів гривень».
Фінансове питання стало предметом суперечок між федеральною владою РФ та компаніями, які взяли копальні в оренду. Аргументи бізнесменів – вони працювали за тимчасовими ліцензіями і вже витратили мільярди рублів на зарплати й реконструкцію.
«Фінансувати утримання шахт до моменту консервації не бажають ані інвестори, ані окупаційна адміністрація», – констатує начальник Луганської ОВА Артем Лисогор.
Наразі шахти на окупованих територіях виглядають як зайвий баласт для Росії – дорогий і невигідний.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС РЕАЛІЇ:
Поділіться з нами своїм відгуком про статтю: на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви живете на окупованій території – пропонуйте теми, діліться міркуваннями через анонімну форму donbass.realii.info. Донбас Реалії працюють для аудиторії по обидва боки лінії фронту.
Форум