КАННИ – Рок-музикант і фронтмен U2 Боно та гітарист The Edge вийшли на червону доріжку Каннського фестивалю з українськими військовими і своїм другом, Шоном Пенном під час прем’єри біопіку «Боно: історії покори». Кореспондентка Радіо Свобода розповідає про атмосферу цього дійства і кінофестивалю загалом, а також про те, що говорив Боно про підтримку Україну, а також що розповів про своє життя та творчість.
Такого ще не було...
Для організаторів Каннського кінофоруму – це неймовірний поступ не лише через порушення основи основ – дрес-коду події, за яким чоловіки зобов’язані вдягати класичний костюм із метеликом, а й такої відкритої підтримки українських військових.
Сам фронтмен U2 Боно під час овацій, присвячених його кінострічці, нагадав аудиторії, що «цей фестиваль був створений, щоб боротися із фашизмом», а актору Шону Пенну вдалося привезти друзів з України, які воюють на фронті, тож це вони заслуговують на оплески, бо саме їм треба дякувати за свободу.
«Дякую! Слава Україні! І хай живе Франція!», – проголосив Боно під час прем’єри.
Пізніше лідер U2 Боно окремо зустрівся з українськими журналістами і пояснив детальніше задум виходу на червону доріжку з українськими військовими.
Важливо час від часу нагадувати, хто справжні героїБоно
«Ідея полягає в тому, щоб постійно нагадувати світові про щоденний героїзм українців. Концепція зірок, рок-н-ролу та кіно – це буквально протилежність тому, як Бог бачить світ. Справжні зірки – це пожежники й пожежниці, які працюють на передовій. Ми ходимо червоною доріжкою – це прекрасно, це гра, я це розумію і з радістю беру в ній участь, але важливо час від часу нагадувати, хто справжні герої. І саме цю ідею ми обговорювали з Шоном: що ми будемо робити на червоній доріжці і чи ми можемо зробити щось незабутнє, щоб люди про це згадали»
Боно відомий своєю підтримкою правозахисних і мирних ініціатив, а нині - і підтримкою України. Після початку повномасштабної війни він приїжджав до Києва з концертом, який організували у метро з міркувань безпеки. Тоді він і гітарист The Edge заспівали з гуртом «Антитіла» і разом переробили хіт U2 «Stand by me» на «Stand by Ukraine».
Моя підтримка України базується… на здоровому глуздіБоно
«Моя підтримка України базується… на здоровому глузді. Свобода, наша свобода вона може зникнути дуже швидко. Ми просто зараз є свідками знищення свободи й демократії у Сполучених Штатах. У Європі ми теж бачимо ці спроби знищити саму Європу. Єдиний шанс, який у нас є, щоб протистояти цим агресивним, велетенським силам – це об’єднатися як Європа. Україна має бути частиною Європи, бо ми поділяємо ті самі цінності. Йдеться навіть не про географію, а саме про цінності. Вінстон Черчилль описав явище, яке він назвав «розширеним патріотизмом». Ось чого ми хочемо від Європи», – заявив Боно у відповідь на запитання «Радіо Свобода» про його мотиви підтримки України.
Про що фільм «Боно: історії покори»?
Кінострічку зняв австралійський режисер Ендрю Домінік у чорно-білому форматі, бо це, за словами Боно, може «впорядкувати неохайність сцени». Стрічка – це виступ Боно на сцені, де він розповідає історію свого життя, біль від втрати матері, яка померла від аневризми просто на похороні свого батька. Боно лише побачив, як батько та брат віднесли маму до машини, щоб відвезти до лікарні, а потім повідомили, що вона померла.
Після похорону матері батько та брат виявили свою скорботу тим, що відмовлялися говорити про неї і навіть згадувати її ім’я. Це мовчання було болісним для Боно. Він не хотів мовчати – і заговорив музикою.
Попри те, що вся стрічка відзнята у закритому просторі й лише час від часу з’являються архівні кадри, увагу глядача утримує харизма Боно і те, як захопливо він розповідає історію свого життя. У поєднанні з майстерністю сценографії та динамікою зйомок майже півтори години стрічки минають зовсім непомітно.
Час від часу Боно співає свої пісні, але вони настільки органічно вплетені у фільм, що звучать як продовження його біографії.
У стрічці є момент, де Боно розповідає, як він взяв свого батька на концерт Лучіано Паваротті і друзів, де стало відомо, що музиканти зможуть зустрітися із принцесою Діаною.
...батько зміг пробачити вісім століть британського гноблення за вісім секунд цього рукостисканняБоно
Знаючи, що батько – затятий ірландець і, м’яко кажучи, не дуже добре ставиться до британської королівської родини, Боно все ж перепитав, чи батько хоче зустрітися із леді Ді, на що відразу отримав негативну відповідь. Але так сталося, що принцеса Діана сама вирішила прийти і привітатися з музикантами, і коли вона підійшла до батька, простягнула йому руку і спитала: «Як справи?», то у відповідь він розтанув, посміхнувся і відповів: «Добре. Дякую, що питаєте».
Боно у фільмі жартує, що його «батько зміг пробачити вісім століть британського гноблення за вісім секунд цього рукостискання».
На запитання Радіо Свобода з уточненням про те, що українці не можуть пробачити росіян, і чи насправді його батько щиро пробачив, Боно відповів:
Маю відчуття, хто ви є і це – відчуття величі українського народуБоно
«Мій батько вирішив вибачити, але я б ніколи не просив людей навіть замислюватися над такими речами. В Ірландії ми пройшли через це, але я б ніколи не став просити про це когось. Але якщо ненависть коли-небудь була успішною, якщо вона колись справді досягала великого – тоді, можливо, я б обрав ненависть. Але це не працює так. Тож якимось чином ми маємо дійти до стану, де зможемо вийти за межі ненависті. Але я не можу сказати це вам, коли вас обстрілюють, коли вас залякують, а світ відвертається, бо зосереджений на власній політиці. Але я маю відчуття, хто ви є і це – відчуття величі українського народу».
Що мається на увазі – покора чи капітуляція?
Кінострічка, яку Боно представляв у Каннах, базується на однойменній книзі «Боно: історії покори», хоча її також можна перекласти як «Боно: історії капітуляції», бо англійською – це «Bono: stories of surrender».
У контексті широкомасштабної війни Росії проти Україні ці слова набувають особливого значення.
«Я говорю про інший вид капітуляції. Це капітуляція, яка не обов’язково передує поразці. Це – капітуляція або покора перед моїм гуртом, перед моєю дружиною. Ось про що я говорю. Я не готовий укладати мир із цим світом. Я готовий укласти мир зі своїм Творцем, з тими, хто мені справді дорогий, але найважче – це укласти мир із самим собою. Це – особиста капітуляція», – сказав Боно українським журналістам у Каннах.
На доказ своїх слів лідер гурту U2 взяв ручку і власноруч виправив назву книги, дописав, що історії капітуляції не спричинені поразкою.
На прощання Боно сказав, що одного дня U2 зіграє в Україні і це буде неймовірний день, бо «ми святкуватимемо ваші досягнення».
Форум