Хто кандидати? Як ставляться до України? Вибори президента у Польщі і українське питання: аналіз

18 травня поляки обиратимуть президента з-поміж тринадцяти кандидатів. Найбільші шанси, як прогнозують експерти, вийти у другий тур виборів ‒ у кандидата від правлячої Громадянської коаліції Польщі, мера Варшави Рафала Тшасковського і представника опозиційної партії «Право і справедливість» («ПіС») Кароля Навроцького. Вони обоє випереджають конкурентів.

Другий тур має відбутися 1 червня.

Чи було українське питання у передвиборчій боротьбі важливим? Які заяви робили про війну в Україні, безпеку, історичні питання? Чого слід очікувати Україні після обрання польського президента?

Усі тринадцять кандидатів презентували себе під час дебатів 12 травня. І одне з питань стосувалося України і яким є головний інтерес Польщі.

Згідно з різними рейтингами, найбільше шансів вийти у другий тур мають Кароль Навроцький, директор Інституту Національної пам’яті Польщі і мер Варшави Рафал Тшасковський. Тому їхні відповіді про Україну і майбутні перспективи у відносинах спричинили найбільше зацікавлення серед українців.

Рафал Тшасковський наголосив, що «Росія – це загроза, а Україна повинна бути буферною зоною між Польщею і Росією, а Росія не повинна виграти у цій війні. Мир повинен бути укладений на справедливих умовах».

Кароль Навроцький заявив, що «стратегічний інтерес Польщі– якнайдалі відштовхнути від поляків загрозу неоімперської, посткомуністичної Росії. Мир в Україні має бути тривалим і справедливим, а не просто відкладеною війною. А ще ми не повинні впадати в ура-оптимізм у справі України до ЄС і НАТО».

Кандидат від партії «Конфедерація» Славомір Менцен, якому прогнозують третє місце, відомий львів’янам через провокаційне відео, яке він записав на фоні пам’ятника Степанові Бандері у Львові, звинувативши українців у «вшануванні злочинців».

Цей кандидат у президенти Польщі під час дебатів зазначив, що «Україна не повинна втратити незалежність, її не повинна завоювати Росія, бо ми не хочемо російських військ поблизу Перемишля чи Жешува. По-друге, ми не можемо увійти в цю війну». І наголосив, що він проти членства України в НАТО.

Серед тринадцяти кандидатів у президенти Польщі є кілька з відкритими антиукраїнськими поглядами. Зокрема, Кароль Навроцький і Славомір Менцен. Кароль Навроцький має більш критичніше ставлення до України, ніж його колеги з партії «ПіС».

Українське питання не було головним

Польський журналіст, експерт з польсько-українських відносин Міхал Потоцький зазначив Радіо Свобода, що українське питання не було головним у президентській кампанії.

У різних контекстах дискусій і виступів була присутньою тема війни, але з акцентом, хто може гарантувати Польщі безпеку, хто посилить польське військо, кордони з Білоруссю та Росією, зміцнить обороноздатність країни, хто для Польщі є кращим союзником США чи європейські країни-члени НАТО.

«Щодо України, на жаль, дискурс у Польщі перемістився у правий бік. Це дуже помітно. Кандидат «ПіС» Кароль Навроцький, хоч офіційно і не від «ПіС», але ніхто в це не вірить, то його погляд на Україну наблизився до того, який традиційно представляла «Конфедерація», а погляд Рафала Тшасковського трішки трішки також пішов у правий бік. Тобто, Тшасковський казав про те, що треба забрати дітям біженців, які не працюють, доступ до програми «800+», тобто це 800 злотих на кожну дитину. Він казав про те, що категорично виключена відправка польської армії на українські території, якщо буде там замороження конфлікту чи якась інша форма миру. І про це, практично, всі кандидати говорять», ‒ каже Міхал Потоцький.

Висловлювання кандидата Рафала Тшасковського, що він бачить Україну «буферною зоною між Росією та НАТО», дисонує з нещодавнім приїздом у Київ польського прем’єра Дональда Туска у складі лідерів «Коаліції рішучих». А те, що інший кандидат від опозиції Кароль Навроцький говорить, що він проти вступу України до НАТО та ЄС не співпадає з позицією «ПіС», яка активно підтримувала Україну у 2022-2023 роках. Про це зауважує український аналітик, директор Інституту світової політики Євген Магда. Він очікував, що українське питання буде більш активним у польських виборах.

«Є відчуття, що польські політики бояться українських мігрантів (воєнних і трудових-ред.), як громадян. Вони бояться тих викликів, бо українці суттєво змінили етнічний візерунок Польщі. Зараз на території Польщі є два мільйони українців і це найбільша етнічна меншина. І в перспективі частина стане громадянами і, відповідно, це значний фактор», ‒ зауважує Євген Магда.

Попри все воєнні і трудові мігранти з України мають вплив на політичні симпатії поляків, про що свідчать опитування. Адже й польські громадяни зважають на те, про що говорять кандидати в президенти про українських біженців, які є важливою робочою силою для польського бізнесу.

У 2020 році у другий тур президентських виборів вийшли чинний президент Анджей Дуда і мер Варшави, нинішній кандидат Рафал Тшасковський (обраний мером у 2018 році). Різниця між ними була мінімальна, в межах 2%. Тоді обидва кандидати мали різне бачення майбутнього Польщі і, зрозуміло, не було тих викликів і проблем, які є сьогодні, особливо, у зв’язку з російсько-українською війною.

Нинішня виборча кампанія у Польщі вирізнялася великими негативними емоціями. Ймовірно, найбільше з 2015 року, про це зазначає Радіо Свобода польський експерт Даріуш Матерняк. Це свідчить про значну соціальну поляризацію в Польщі, що є досить поширеним явищем і по всій Європі та США. І це є вислідом серйозного зниження якості публічної дискусії в Польщі та її бруталізації.

«Люди вирішують голосувати, керуючись переважно емоціями, переважно негативними, а не передвиборчими програмами окремих кандидатів, саме тому виборча кампанія перед цими виборами виглядала так, як виглядала», ‒ каже Даріуш Матерняк, голова ГО «Центр досліджень Польща-Україна».

Говорячи про те, яким було українське питання в передвиборчому марафоні кандидатів, то тема безпеки та війни в Україні відіграла важливу роль у дискусіях кандидатів у президенти, за оцінками Даріуша Матерняка.

«Це пов'язано з тим, що це питання має суттєве значення для Польщі та її безпеки в найближчі роки. Хоча в більшості випадків існує згода щодо необхідності збільшення витрат на оборону та підготовки до більшої загрози з боку Росії в найближчі роки, існує явна розбіжність між кандидатами, які представляють чинний уряд, та опозицією, щодо того, як слід витрачати гроші та що кожна партія зробила для зміцнення оборони Польщі. І кожен приписує собі заслуги.

Насправді, головним питанням, яке піднімалося під час виборчої кампанії, було питання соціальних виплат для українських біженців.

І Кароль Навроцький, і Рафал Тшасковський оголосили про зміни в цьому питанні, щоб ці виплати були лише для людей, які легально працюють у Польщі. Насправді, ця проблема дещо штучно створена, оскільки переважна більшість громадян України, які перебувають у Польщі, влаштувалися на роботу, і їхнє значення для польської економіки однозначно позитивне», ‒ говорить Даріуш Матерняк.

Те, що українська тема не була домінуючою у виборчій боротьбі між кандидатами, зазначає і Анатолій Курносов, аналітик Центру політичних студій «Доктрина», виконавчий директор ГО «Коло європейського діалогу», експерт Українсько-польської медіа платформи. Він очікував, що українське питання буде більше використовуватися в цій виборчій кампанії, як інструмент. Але переважали внутрішньопольські проблеми, суперечки, питання відносин Польщі з ЄС та США, міграційні питання, енергетичні, ставлення до ЛГБТ, абортів.

«На мій погляд, ці питання переважали, а українська тема йшла фоном. Можливо, ще й тому, що провідні кандидати бояться налякати польське суспільство питаннями зовнішньої загрози і безпеки. Тому вони обережно зачіпали до цього часу тему України, тобто не українців в Польщі, а тему України як такої. Бо зрозуміло, що якщо заглиблюватися в українську тему, то треба говорити про війну, про російську агресію, про роль Польщі не в минулому, а в майбутньому, яку може надати чергову допомогу і тому подібне. Існувало певне застереження в кожного польського політика, щоб не нашкодити собі, тому дуже глибоко в питання безпеки і ситуації в Україні не влазили», ‒ оцінює Анатолій Курносов.

Історична тема не стала інструментом

На початку президентських перегонів кандидат від опозиційної партії «ПіС»» Кароль Навроцький зробив заяву, що він не бачить Україну ні в ЄС, ні в НАТО, поки не буде вирішено питання щодо Волинської трагедії.

Тоді навіть польський прем'єр Дональд Туск звернувся до лідера партії «ПіС» Ярослава Качинського зі словами, що «пам’ятаєте, який президент найбільше підтримував Україну в цьому питанні? А хто найбільше проти? Вам не соромно?». Тоді звучали прогнози, що історичне питання буде використовуватися у цій виборчій кампанії, як інструмент.

Однак початок ексгумаційно-пошукових робіт в Україні на місці польських поховань зняв це питання з дискусій між кандидатами. Пошукові роботи у Пужниках на Тернопільщині вже завершились і триває дослідження віднайдених 42 людських останків.

Теми історичного минулого з’являлися в кампаніях Кароля Навроцького і Славоміра Менцена, але не викликали жодних серйозних емоцій і не вплинули на зміну підтримки цих кандидатів, подібно до антиукраїнських інцидентів, організованих Гжегожем Брауном, зауважує Даріуш Матерняк. І вони були засуджені більшістю громадської думки.

30 квітня кандидат у президенти Польщі Гжегож Браун, якого називають проросійським польським політиком, під час передвиборчої зустрічі у місті Біла Підляська Люблінського воєводства зняв український прапор з будівлі Ради міста. Цей інцидент обурив місцевих мешканців і цей вчинок засудив мер міста. Тобто, така провокація не знайшла підтримки у польському суспільстві.

Як інша провокація, що була вчинена перед початок ексгумаційних робіт у Пужниках на горі Монастир у Польщі, де поховані українські воїни УПА.

Позитивною називає реакцію польського та українського урядів на провокації польський журналіст Міхал Потоцький.

«Реакція була правильною, тому що одразу Міністерства культури Польщі і України зробили конкретну спільну заяву, маю на увазі по горі Монастир, і це не вплинуло на ексгумаційні роботи в Пужниках. Звісно, тут є ще дуже багато можливостей, щоб це все зірвати ще раз. Але перший етап праці пройшов успішно. Тепер мають почати працю українські дослідники на місцях потенційних ексгумацій в Польщі. Якщо все і в Польщі пройде нормально, то в кінці-кінців ми зможемо хоча би частково зняти цю тему зі щоденної повістки, а перейти, наприклад, як до німецько-українських відносинах, коли ексгумації відбуваються, похорони, встановлюють пам’ятники і це не є тема для німецько-польських відносин», ‒ каже Міхал Потоцький.

Коли почались ексгумаційні роботи на Тернопільщині, а там працювали представники Польського інституту нацпам’яті, тобто люди Кароля Навроцького, і Міністерства культури Польщі, тобто від влади, і з фонду «Свобода і демократія». І участь різних представників зняла, по суті, історичну тему у боротьбі між кандидатами.

«Було багато заяв, що Польща дуже сильно допомогла Україні на перших етапах війни і віддала багато озброєння. А на цьому тлі не отримала навіть символічного жесту, як ексгумація, який могли б українці зробити, не витрачаючи на це, фактично, ніяких коштів. Такі тези можна було почути не лише від польських політиків, але й експертному середовищі. А початок ексгумацій дозволив знизити градус цього напруження. Хоча все одно звучить, що це лише початок, цього вже недостатньо і невідомо, як воно триватиме далі. Але основний аргумент, що Україна блокує роботи був вибитий із рук тих осіб, які цю тему експлуатували і розганяли. Не скажу, що кардинально щось це змінило, але позитивний вплив справді мало», ‒ зауважив Анатолій Курносов.

Ексгумаційні роботи продовжуються. Вони відбуватимуться, згідно з домовленістю між урядами України та Польщі, на територіях обох країн.

Очікування від виборів. Що далі?

15 жовтня 2023 року Польща обрала новий парламент. Більшість місць у польському сеймі здобула тодішня опозиція – партія «Громадянська платформа» Дональда Туска, альянс «Третій шлях» і «Лівиця». Вони й створили коаліцію. Однак партія «Право і справедливість» отримала 194 мандати (партія Туска – 157, «Лівиця» – 26). Дональд Туск був обраний прем’єром завдяки створеній коаліції. Тоді виборчі перегони до сейму супроводжувались блокуванням польськими фермерами кордону між Україною та Польщею. Тема зерна «засипала» українсько-польські відносини, які напрацьовувалися роками українськими та польськими діячами. Активно польські політики у 2023 використовували тему історичного минулого.

7 квітня 2024 року поляки обирали керівництво своїх міст, районів і гмін.

А у червні 2024 року у Польщі голосували за кандидатів до Європарламенту. 21 мандат отримала «Громадянська коаліція» Дональда Туска, «ПіС» –20, ультраправа партія «Конфедерація» – 6, по 3 – коаліція «Третій шлях» і «Лівиця».

Президентські вибори закривають цей виборчий марафон у Польщі. Останній нібито крок до осені 2027 року. Але чи буде затишшя? Адже не виключено, якщо переможе на президентських виборах Кароль Навроцький, що не відбудуться позачергові парламентські вибори. Адже в коаліції, що підтримує Дональда Туска, може початись внутрішній конфлікт, сварки, непорозуміння.

«Навіть, якщо виграє Тшасковський може бути біда. Тому що у них можуть бути зусилля щодо розвалу правлячої коаліції. Якщо виграє Рафал Тшасковський, то у Дональда Туска може статися запаморочення від успіху. А я пам'ятаю добре, як його намагалася переслідувати партія «ПіС». Думаю, що буде зворотній процес, але я не впевнений, що відносини Качинський-Дуда будуть такими ж, як відносини Туск-Тшасковський. Втім, почекаймо результату голосування», ‒ каже український експерт з українсько-польських відносин, політолог Євген Магда.

Співрозмовники Радіо Свобода одноголосні у тому, що другий тур президентських виборів у Польщі буде і це стане великою інтригою.

Анатолій Курносов звертає увагу на те, що 18 травня, у день голосування, день народження Папи Івана Павла ІІ (Кароля Войтили), якого у Польщі дуже шанують і пам’ятають.

«І це дуже символічно. І наскільки це технічно зможе використати «Право і справедливість», якось мобілізувати віруючий католицький електорат? Бо це ж таки більше їхній електорат. Зрозуміло, що все буде вирішено у другому турі», ‒ вважає Анатолій Курносов.

Хто б не переміг на президентських виборах у Польщі, зрозуміло одне, що від того українсько-польські відносини не стануть ідеальними чи то пак навіть кращими, чи політика нового президента стане антиукраїнською чи проукраїнською. Адже сьогодні відносини між обома країнами не назвеш відверто добрими.

Є багато проблем і питань, які постійно будуть на порядку денному в обох сусідів і це залежатиме від багатьох чинників.

«Російсько-американські перемовини, дебати про можливу присутність польського війська на території України, чому так мало контрактів на відбудову, наприклад, України отримала Польща, а чому у німців більше, зерно ‒ це ті питання, які будуть.

Будуть перемовини щодо ЄС, або Угорщина зніме блокаду на відкриття кластерів, або ЄС придумає якусь іншу опцію, щоб все ж таки починати домовлятися щодо умов. А тут відкривається наступна скринька Пандори, тому що будуть умови щодо аграрної політики, а це потенційно дуже конфліктна справа в польсько-українських відносинах.

Польща і Франція ‒ це єдині великі країни Євросоюзу, для яких умови фермерства і умови аграрної політики дуже важливі, не тільки з економічної, але й з політичної точки зору. Тому Україна, як ще одна велика фермерська держава, з великим потенціалом, потенційний великий конкурент для польських виробників», ‒ окреслив проблеми польський журналіст Міхал Потоцький.

Водночас український експерт Євген Магда наголошує про те, що польські політики мають не забувати, що товарообіг між Україною і Польщею нині перевищив показник до широкомасштабного вторгнення Росії.

«На початок 2022 року ми вийшли за підсумками 2021 року в 10 мільярдів доларів, зараз понад 11. І це за рахунок польських товарів, які ввозяться з Польщі. Економічні , аграрні питання не пропадуть. Статус стратегічного партнера в України ніхто не скасовував. Ніхто про це в голос не говорить. Тому Україна має з цього виходити і говорити про те, які вигоди отримує Польща від співпраці з нею і які існують переваги та можливості. Але в будь-якому випадку, ми маємо шанс добитися успіху», ‒ каже Євген Магда.

Хто б не став президентом Польщі, Україна і Польща мусять будувати відносини як стратегічно важливі один для одного партнери і польські політики не можуть не зважати на питання безпеки Польщі.

«Військова допомога Україні має бути збережена, як і підтримка в інших сферах. Якщо Рафал Тшасковський стане президентом, можна очікувати дещо кращої співпраці з урядом, оскільки це означатиме припинення політичних суперечок», ‒ зазначає польський експерт Даріуш Матерняк.

Втім український парламент мав би посилити співпрацю з польським сеймом. На сьогодні цього немає. Бо не можна оминути увагою той факт, що, як свідчить останнє опитування за січень 2025 року, проведеного соціологічною групою «ARC Rynek i Opinia» (Польща), зростає чисельність поляків, які негативно ставляться до українців: було 27%, а зараз ця цифра становить 30%. І це використовують окремі польські політики, щоб посилити антиукраїнські настрої.

Але, як зазначає Євген Магда, політики у Польщі не зможуть не враховувати те, що більше українців зможуть отримати польське громадянство і у майбутньому голосуватимуть.

Новий президент складе присягу 6 серпня 2025 року. Саме цього дня закінчується другий термін повноважень чинного президента Анджея Дуди.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Президентські вибори у Польщі: чому мера Варшави вважають ключовим елементом урядових реформ

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Польський уряд звинувачує кібергрупи з Росії та Білорусі у втручанні у вибори

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Зеленський, Макрон, Стармер, Мерц і Туск провели телефонну розмову з Трампом